Село Петрівка вперше згадується наприкінці XVI ст. Походження назви, очевидно, від дати заснування села - на свято Петра і Павла. У Петрівці розташована пам'ятка архітектури XIX ст. – мурована Петропавлівська церква (1838).

На території села виявлено городище часів Київської Держави (ХІІ-ХШ ст.).

Новий вигляд село отримало в 1776 році, коли деякі населені пункти від Басані до Прилук були заселені переселенцями із Запорожської Січі після горезвісного єкатерининського наказу про скасування низового козацтва. Тодішні навколишні населені пункти: Старий і Новий Биков, Петрівка, Козацьке, Красне, Середівка, Згурівка, як і всі лівобережні населені пункти між Десною і Супоєм уже мали свою історію і під час визвольних змагань під проводом Богдана Хмельницького належали спочатку до Биківської, а потім до Басанської сотні Переяславського полку. Січовики, які переселилися в село Петрівку в 1775-76 роках будували його рівними планками (вулицями), які сельчани досі називають співзвучно – плам. В кінці 1781 року малоросійський генерал-губернатор скасував козацьке самоврядування. Територіальні козацькі полки були замінені кавалерійськими та гусарськими. Козаків Петрівки до них набирали на шестирічну службу. Своїх підданих царська влада щедро обдаровувала землею. Петрівські господарства розрослись до угідь Середівки і Миколаївки. Петрівчани збудували в 1838 році Петропавліську церкву, а у 1924 році молодь села на своїх землях заснувала село Запоріжжя (Бобровицький район) на місці стану Загорож, що існував в Київській Русі з X століття для зміни коней княжих гінців. У назві села основну роль відіграла постать святого Петра. Його ім’я часто згадується в Євангелії. Це головний апостол Христа. 12 липня за новим стилем (29 червня — за старим) православна церква відзначає свято, відоме як свято Петра, або просто — Петра. Назва свята Петра і Павла і стимулювала назву села Петрівка. Називався і піст Петрівкою, що передував цьому святові. А ще в селі багато вишень з назвою петрівочки з яких петрівчани обов’язково готують на храм пироги.

Війська Петра І, прямуючи до Полтави, зупинялись на  південній окраїні Нового Бикова на відпочинок. За легендою, на тому місці, де впала шапка Петра, було побудовано кам'яний стовп, який зберігся до цього часу.

Аліна Товмаш, учениця 8 класу